5 осінніх віршів про кохання

Не дарма кажуть, що осінь — меланхолійна пора року. Втім, це абсолютно логічно, оскільки зміни природи спричиняють внутрішні зміни кожного з нас. Попри це, осінь — це час кохання палкого та романтичного. Чудовим варіантом дозвілля теплого осіннього вечора буде побачення з вашою другою половинкою. Для того, щоб воно минуло якнайкраще, можна влаштувати вечір читання поезії. Тож пропонуємо вам 5 віршів, які зроблять ваше побачення неймовірним.

Яблука доспіли, яблука червоні

Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду,
Ти мене, кохана, приведеш до поля,
Я піду — і може більше не прийду.
Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста, —
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить…
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.

Максим Рильський

Сонет 57

Твій вільний раб, ладен я день при дні
Тобі єдиній слугувати вірно,
Найменшу примху виконать покірно
В години рабства, дорогі мені.
Я проклинать не смію навіть скуки,
Чекаючи на твій жаданий зов.
Коли ж слузі накажеш вийти знов, —
Мов дар, він прийме гіркоту розлуки.
Ревнива мисль не сміє підійти
До справ твоїх, заглянути в ті справи.
Я, раб німий, лиш думать маю право:
Щасливі ті, хто зараз там, де ти.
Роби, що хоч. Моє чуття незриме
І зраду, й глум покірливо нестиме.

Вільям Шекспір

Як здумаю

Як здумаю, що можу відійти,
Не вижавши пером свій плідний мозок,
Не склавши урожай в книжки й листи,
Як зерно, що в амбар несуть з повозок;
Або дивлюсь, як знаки вогняні
У небі півночі встають жадано,
I раптом здумаю, що їх мені
Рукою випадку схопить не дано;

Коли помислю, вродо нетривка,
Що я на тебе більш не подивлюся
Безумними очима юнака,—
Тоді спиняюсь, думаю, томлюся,
Аж поки перед поглядом моїм
Любов і Слава пропадуть, як дим.

Джон Кітс

У теплі дні збирання винограду

У теплі дні збирання винограду
Її він стрів. На мулах нешвидких
Вона верталась із ясного саду,
Ясна, як сад, і радісна, як сміх.

І він спитав: — Яку б найти принаду,
Щоб привернуть тебе до рук моїх?
Вона ж йому: — Світи щодня лампаду
Кіпріді добрій. — Підняла батіг,

Гукнула свіжо й весело на мулів,
І чутно уші правий з них прищулив,
І знявся пил, немов рожевий дим.

І він потягся, як дитина, радо
І мовив: — Добре бути молодим
У теплі дні збирання винограду.

Максим Рильський

Все виплачу молитвою одною

Все виплачу молитвою одною –
Люби мене, сліз не витираючи,
Пітьмою заполонить плач, краючи
Ножами, солов’ями і тобою.

Садок мій, – злодіям віддали долю, –
Не гляне там й ні одна душа чужа,
Мені б діждатись врожаю, де межа,
Що виростив терпінням я і болем.

Моя любов, люби!Життям своїм ти
Вузол жаги не розірвеш, повік
Під давнім сонцем в небі цім пустім

Те все, у чому ти відмовиш тілу,
Присвоє смерть, що прийде й вхопить мить,
Зведе рахунок, – вмерло тіло біле.

Фредеріко Гарсія Лорка