Про що пишуть сучасні українські жінки? Банально, проте жінки пишуть про справжніх жінок, їх проблеми, секрети та їх природу. Пропонуємо вам ознайомитися із топ-5 книжок від українських письменниць XXІ століття. У цій підбірці ви знайдете книги різних жанрів та напрямків – від романтичних романів і до наукових популярних видань. Ми надіємося, що наша підбірка книг буде вам корисною та смачною для вашого мозку, і ви знайдете в ній щось цікаве для себе!
Ірена Карпа «Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете»
«Весела й корисна книжка, яку можна розглядати і як жарт, і як інструкцію. Читати її можна по порядку розділів або так, як заманеться, тицьнувши пальцем у розділ із цікавою назвою. Та й взагалі девіз цієї книжки – вийшло в мене, вийде і у вас», – говорить Ірена Карпа про новий авторський текст.
Книга-інструкція для жінок, які хочуть знайти свою справжню любов та зберегти її. Ірена Карпа розповідає про свій життєвий досвід, який стосується стосунків із чоловікам. Пані авторка ділиться порадами, які на її думку допоможуть виявити причини неуспіху в попередніх стосунках та підвищити шанси на здійснення щасливого подружнього життя. Книга написана з легким гумором та інтелектуальним підходом до проблеми пошуку кохання, яке перетвориться із часом у істинну любов. Книга української письменниці є корисною як для молодих, так і для досвідчених жінок.
Каріна Саварина «НЕ ВАГІТНА»
«Привіт, мене звати Каріна Саварина мені 36 років і я написала книгу про безпліддя і п’ять років планування вагітності. Мені не вдалося завагітніти, і зараз, коли пишу ці слова, я також “НЕ ВАГІТНА”. Це назва моєї першої книги, і водночас це ті страшні слова, які весь час було дуже важко вимовляти. На обкладинці книги мій живіт, всередині — моя історія, написана зі щоденників…» – написала авторка про свою книгу.
Книга “Не вагітна” – це захоплююча подорож у світ сучасної жінки, яка намагається знайти своє місце у житті. Відверта, місцями смішна, трагічна та болісна, це частково вигадана автобіографія про молоду жінку, яка намагається стати матір’ю. П’ять років планування вагітності обертаються для неї на суцільний жах. Книга написана від першої особи. Головна героїня розповідає про відвідування лікарів, знахарів, ворожок та екстрасенсів; подвійне життя у соціальних мережах; операції та штучне запліднення; думки про усиновлення; еміграцію в Чорногорію та повернення в Україну. Книга наповнена несподіваними поворотами у сюжетних лініях, тому ви точно захочете прочитати її кілька разів.
Катя Бльостка «Матера вам не наймичка, або Чому діти це – прекрасно…»
«Ця книжка для мам, щоб підтримати і надихнути; майбутніх мам, щоб налаштуватись і знати, чого чекати; бабусь, щоб згадати і пережити знову; і татусів, щоб краще зрозуміти всіх цих дам. Катя Бльостка — «матера» чотирьох синів, блогерка», – чудово підмітила у анотації до книги мама-авторка.
Будьте готові, що ця книга без цензури. Вона про реальне, живе, неідеальне материнство. Про «матеру», яка через призму гумору та самоіронії, використовуючи легку дозу елегантних матюків, намагається день перестоять і ніч передержатись. Від тесту на вагітність до баталій у садочку. Про перші купання, зуби, соплі й незручні запитання. Можливо складно читати цю книгу, але мамою бути ще складніше.
Софія Андрухович «Фелікс Австрія»
Цікавим фактом є те, що цю книгу Софії Андрухович було екранізовано, проте під іншою назвою «Віддана».
Книга про чудернацьку магію, яка є у середині кожного із нас. Події роману розгортаються в Станіславові (тепер Івано-Франківську) 19 століття. Оповідь ведеться від імені служниці Стефанії Чорненько. В дитинстві вона втратила батьків. Доктор Анґер забрав дівчину в свій будинок і виховував разом із своєю дочкою Аделею. Між дівчатами утворився настільки сильний зв’язок, що це аж насторожує. Якщо в дитинстві це виглядало, як дружба, то в дорослому віці – наче якась залежність. Під час читання ми забуваємо, хто з них пані, а хто – служниця. Чи вдасться їм розірвати цей зв’язок? Про це дізнаєтесь вже під час читання цієї книги!
Оксана Забужко «Notre Dame d’Ukraine. Українка в конфлікті міфологій»
«Усе, чого я хотіла, — це по-справжньому уважно прочитати [тексти Лесі Українки] для тої частини української аудиторії, яка ще не втратила культури читання», – говорить про свій доробок пані авторка.
Одна з найвідоміших книг Оксани Забужко, вперше видана 2007 року й відзначена багатьма престижними нагородами, пропонує читачеві вражаючу інтелектуальну подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає міф Лесі Українки – найгірше прочитаної і найдраматичніше недооціненої письменниці з пантеону наших національних класиків. Хто ми – Україна чи Малоросія? Європа чи Росія? Чи українська релігійність це те саме, що візантійське православ’я? Чи й справді українці – «селянська нація»? Яку таємницю берегли «таємні товариства» малоросійських дворян ХІХ століття? Звідки в «Лісовій пісні» зашифрована легенда про Грааль? Що є демократія, а що – хамократія? У чому полягав модерний «український проект», і чи вдалося нам його реалізувати?
