Для багатьох людей мама — це найважливіша людина в житті. Вона зачасту є і ідейним натхненником для своїх дітей, і допомагає їм досягати звершень у житті. Нерідко нобелівські лауреати, письменники та режисери відзначають свої мам у присвятах та подяках. Поети не виключення. Тому сьогодні пропонує вам прочитати чуттєві вірші про маму, та відчути той трепет, з яким автори ставляться до власних матерів.
Матір моя
Якби я сконав, де лиш камінь і глід,
Матір моя, о Матір моя!
Чия б ще любов відшукала мій слід,
Матір моя, о Матір моя!
Якби я в найглибшому морі втонув,
Матір моя, о Матір моя!
Чия б ще сльоза в ту сягла глибину,
Матір моя, о Матір моя!
Якби я попав під прокляття страшне,
Чия б ще молитва підняла мене,
Матір моя, о Матір моя!
Редьярд Кіплінг
***
Чи вчила вас мати
— Скажіть, люди добрі,
чи вчила вас мати,
виходячи з хати,
тихцем промовляти,
щоб ви не забули бува
сказать на дорогу слова:
— Святий ангеле,
ходім зі мною:
ти попереду,
а я (скажи ім’я своє)
за тобою…
І хрестить нас мати
на ріднім порозі,
щоб нам, її дітям,
щастило в дорозі.
Коли з вами ангел
попереду піде,
вас будуть минати
невдачі і біди.
Дмитро Білоус
***
Матері
В хаті сонячній промінь косо
На долівку ляга з вікна…
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили —
Це життя трудового плід.
Але в кожному русі — сила,
В очах юності видно слід.
Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу —
Материнську любов гарячу
І твоєї душі красу.
Я хотів би, як ти, прожити,
Щоб не тліти, а завжди горіть,
Щоб уміти, як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть.
Василь Симоненко
***
До моєї матері
Якщо листів моїх і привітань
Чекаєш довго, не журись, не думай,
Що в серці сина ніжні почуття
До матері своєї вже пригасли.
О ні! Повір, моя любов синівська
Міцна, мов скеля, що вросла вглибінь,
І грізний вал бурхливої ріки
Її не зрушить, тільки від очей,
Над нею прошумівши, приховає.
Ніякі хвилі виру життьового
Не вирвуть ніжних почуттів моїх
До матері, хоч як би не шуміли,
Яких би мук мені не завдали,
Куди б мене від тебе не загнали,
Щоб я ніколи просвітку не знав,
Не міг тобі на очі появитись,
Засвідчити пошану і любов.
Йоганн Фольфганг Ґете
***
Матері-страдниці
Далека, самотня й далека,
у цілому світі одна, дні і ночі,
у студень і спеку,
до мене летить вона.
Рідна, як пісня з колиски,
тиха, як свято волинське.
Готова завжди до страждання,
до горя, до болю і втрат,
вона віддала б останнє
й терпіла сама стократ,
щоб доля мене ласкала,
щоб лихо мене минало.
Але у безсонні ночі,
як ноги і руки гудуть,
гнітять її сни пророчі
про тернями вкриту путь.
Що я не такий, як люди,
і щастя мені не буде.
Навколішки в тихій молитві,
як страдниця і як свята,
благає вона захистити
і небо мені пригорта.
А потім свої скорботи
топить у вічній роботі.
Розгойдані темні хвилі
лягають в тюремні сни
і носять уламки милі.
То образ її між них,
чи тільки страждання безкрає?
Я знаю: любов не вмирає.
Євген Сверстюк
І все ж, ці вірші про маму доводять, що материнська любов – найсильніша у світі!
