Образ жінки активно використовується в поезії. Зазвичай митці оспівують жіночу ніжність, грацію та красу. Втім, нерідко на цьому перелік характеристик, притаманних дівчатам, закінчується. В результаті, утворюється стереотип про те, що жінка — це лише гарне личко, яке надихає чоловіків. Однак жінка — насамперед неповторна особистість зі своїм внутрішнім світом, мріями та переживаннями. Саме тому, пропонуємо вам підбірку, де ми зібрали короткі вірші про жінку, які для когось, можливо, відкриють їх по-іншому.
Край
Жінку вдосконалено.
ЇЇ мертве тіло нап’ялило усміх досягнення,
Ілюзія грецької неминучості
Тече у згортках її тоги,
ЇЇ босі стопи, здається, кажуть:
Ми зайшли надто далеко, це кінець.
Кожне мертве дитя звите, біла змійка,
Кожне біля свого
Жбанку з молоком, що вже порожній
Вона поклала
Їх назад у своє тіло так само, як стуляються
Пелюстки ружі у мить, як ціпеніє сад
І аромат кровить
З солодкої глибокої горлянки квітки ночі.
У місяця, що дивиться з свого кісткового склепіння,
Немає причин для смутку.
Він звиклий до таких речей
Його чорноти тягнуться й тріскочуть.
Сільвія Плат
***
Ультиматум
Я, друже, відболіла болісні кохання,
Страждання їхні, сумніви й тривоги;
Перш, ніж почати, у кінець загляньмо,
І може краще обійдімося без нього.
Не буде болю, від якого плачуть,
Вночі не буде мучити зневіра –
Так що, роби чи не роби, юначе,
Одне чи інше, дієш чи не дієш!
Готовий стіл, показуй свої карти
І якщо ними біль віщує доля,
Тобі я можу щастя побажати
Й біжи чимшвидше на найближчий поїзд;
Мені не треба втрати й безнадія;
У мене серце радісне і щире –
Так що роби чи не роби, мій милий,
Одне чи інше, дієш чи не дієш!
Дороті Паркер
***
Всю Міць свою взяла в Кулак
Всю Міць свою взяла в Кулак
І стала я на світ —
Не силою ― відвагою
Сильніша ніж Давид.
Поцілив Камінь мій — та хто
Упав? Упала Я —
Чи завеликий Голіаф?
Чи просто я ― маля?
Емілі Дікінсон
***
Я руцi, що била, — не пробачу
Я руцi, що била, — не пробачу —
Не для мене переможний бич !
Знай одно: не каюсь я, не плачу,
Нi зiтхань не маю, нi злоби.
Тiльки все у гордiсть замiнила,
Що тобою дихало й цвiло,
А її тверда й холодна сила
Придушила тепле джерело.
Але нaвiть за твою шпiцруту
Стрiл затрутих я тобi не шлю,
Бо не вмiю замiнять в отруту
Вiдгорiле соняшне — “люблю”.
Олена Теліга
***
Як дитиною бувало
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
“Що, болить?” – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
Леся Українка
