Вірші про весну

virshi_pro_vesnu

З настанням весни ми наче просинаємось після зими. Хочеться оновлення, змін і весняного релаксу. Хоча багато з нас відчувають напади весняної хандри. Для весняного душевного відпочинку пропонуємо прочитати вірші про весну. Ці поетичні рядки неймовірно милозвучні та чудові!

Вірші про весну

Лежать сніги. Я виглядаю весну.

Вона десь там, де змерзли солов’ї

Вона іде… І я тоді воскресну.

Я жду її. А може, не її.

Я жду себе. Не знаю, чи діждуся,

бо це ж не я в ці тоскні вечори!

Соснові плечі вивірка обтрусить,

стрічати весну вийдуть явори.

Вона іде – півнеба над плечима.

І я іду – проз мертвий живопліт.

У вікон призьби тануть під очима.

Сидить на призьбі гофманівський кіт.

Ліна Костенко

***

Ранесенько, акації ще спали,

росою ще не сплакались кущі,

ми йшли удвох, і вишні осипали

рожевий цвіт на трави і хвощі.

Стояла тиша. Плесо придніпрове

торкала чайка, вигнуте крило.

сонце, сонце, сонце – пурпурове! –

такого ще ніколи не було.

А ми ішли. Нас вишні осипали.

Ще довго буде пам’ять там ходить.

Ранесенько, акації ще спали…

Мовчали ми, щоб їх не розбудить.

Ліна Костенко

virshi_pro_vesnu_1

Ця гостра, ця пронизлива весна –

Мов синя сталь, у груди входить небо,

І вибирає очі голизна

Дерев, ще по-зимовому занедбаних.

І душать хутра, душні, як гріхи, –

Пальто, як душу, розметати в поли!

Трамвай погодувати із руки,

Гукнуть “прощай” – і не відчути болю,

Сміятись і чманіти – так, як всі,

В холодний писок цілувати вітер,

В веселім і забрьоханім таксі

Вчорашній день по вулицях ловити!…

А день – на те він день, щоб – був і зник

У вечір, прілий, як торішнє листя…

Це ж тільки лютий – завтра буде сніг.

Це тільки лютий.

Тільки передвістя…

Оксана Забужко

***

Знов весна, і знов надії

В серці хворім оживають,

Знов мене колишуть мрії,

Сни про щастя навівають.

Весно красна! Любі мрії!

Сни мої щасливі!

Я люблю вас, хоч і знаю,

Що ви всі зрадливі…

Леся Українка

virshi_pro_vesnu_2

Прийшла весна і пісню заспівала,

думки хороші людям принесла,

лише для мене в неї ласки мало,

лише для мене не знайшла тепла.

Бо ясне сонце та гаї шумливі

в душі якусь порушили струну,

і скрізь мене мелодії тужливі

до забуття закликують і сну.

Тривоги, сум і біль розчарування

мені весна в дарунок принесла, —

і хочу йти крізь ці ясні світання

туди за них, де непробудна мла.

Де забуття собі знайти я зможу,

покинуть все і назавжди заснуть,

тоді я біль у серці переможу

і віджену осінню каламуть.

Василь Симоненко

Цікаве відео на нашому каналі

І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом.

І я не знаю, це весна чи ні?

Сваровськи би позаздрив дивним стразам,

що мерехтять у мене на вікні.

Не встигне поле зазимків злякатись,

не встигне вийти річка з берегів, –

Весна пливе під парусом акацій,

Зима пливе під парусом снігів.

Ліна Костенко