З настанням весни ми наче просинаємось після зими. Хочеться оновлення, змін і весняного релаксу. Хоча багато з нас відчувають напади весняної хандри. Для весняного душевного відпочинку пропонуємо прочитати вірші про весну. Ці поетичні рядки неймовірно милозвучні та чудові!
Вірші про весну
Лежать сніги. Я виглядаю весну. Вона десь там, де змерзли солов’ї Вона іде… І я тоді воскресну. Я жду її. А може, не її. Я жду себе. Не знаю, чи діждуся, бо це ж не я в ці тоскні вечори! Соснові плечі вивірка обтрусить, стрічати весну вийдуть явори. Вона іде - півнеба над плечима. І я іду - проз мертвий живопліт. У вікон призьби тануть під очима. Сидить на призьбі гофманівський кіт. Ліна Костенко
*** Ранесенько, акації ще спали, росою ще не сплакались кущі, ми йшли удвох, і вишні осипали рожевий цвіт на трави і хвощі.
Стояла тиша. Плесо придніпрове торкала чайка, вигнуте крило. сонце, сонце, сонце - пурпурове! - такого ще ніколи не було.
А ми ішли. Нас вишні осипали. Ще довго буде пам’ять там ходить. Ранесенько, акації ще спали... Мовчали ми, щоб їх не розбудить. Ліна Костенко . . . . Д. .
Ця гостра, ця пронизлива весна - Мов синя сталь, у груди входить небо, І вибирає очі голизна Дерев, ще по-зимовому занедбаних. І душать хутра, душні, як гріхи, - Пальто, як душу, розметати в поли! Трамвай погодувати із руки, Гукнуть "прощай" - і не відчути болю, Сміятись і чманіти - так, як всі, В холодний писок цілувати вітер, В веселім і забрьоханім таксі Вчорашній день по вулицях ловити!... А день - на те він день, щоб - був і зник У вечір, прілий, як торішнє листя... Це ж тільки лютий - завтра буде сніг. Це тільки лютий. Тільки передвістя… Оксана Забужко
*** Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають.
Весно красна! Любі мрії! Сни мої щасливі! Я люблю вас, хоч і знаю, Що ви всі зрадливі… Леся Українка
. . . . . .
Прийшла весна і пісню заспівала, думки хороші людям принесла, лише для мене в неї ласки мало, лише для мене не знайшла тепла. Бо ясне сонце та гаї шумливі в душі якусь порушили струну, і скрізь мене мелодії тужливі до забуття закликують і сну. Тривоги, сум і біль розчарування мені весна в дарунок принесла, — і хочу йти крізь ці ясні світання туди за них, де непробудна мла. Де забуття собі знайти я зможу, покинуть все і назавжди заснуть, тоді я біль у серці переможу і віджену осінню каламуть. Василь Симоненко
Цікаве відео на нашому каналі
І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом. І я не знаю, це весна чи ні? Сваровськи би позаздрив дивним стразам, що мерехтять у мене на вікні.
Не встигне поле зазимків злякатись, не встигне вийти річка з берегів, - Весна пливе під парусом акацій, Зима пливе під парусом снігів. Ліна Костенко