Рефлюкс-езофагіт (або гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, ГЕРХ) — хворобливий стан, при якому вміст шлунка, включаючи кислоту і харчові ферменти, надходить у стравохід (езофаг) зі шлунка. Основна причина рефлюкс-езофагіту — ослаблення нижнього езофагеального сфінктера (м’яза-клапана), що може виникати через прийом ліків, вплив стресу, фізичних навантажень, вживання жирної або кислої їжі.
Крім печії та дискомфорту в горлі, він може призвести до більш серйозних проблем, таких як звуження стравоходу та рак. Тому для лікування рефлюкс-езофагіту рекомендують прийом інгібіторів протонної помпи, до яких відноситься препарат Омез, що зменшує секрецію шлункового соку і нормалізує кислотну експозицію стравоходу.
Ознаки та контроль рефлюкс-езофагіту
Серед основних симптомів стану виділяють:
- гіркоту в роті;
- кислу відрижку;
- відчуття печіння в ділянці грудей (рефлюкс може імітувати симптоми серцевого болю);
- проблеми та дискомфорт при ковтанні.
Враховуючи, що рефлюкс може викликати роздратування гортані та голосових зв’язок, його частий симптом — хронічний кашель чи охриплість. Тому додаткового обстеження на наявність рефлюкс-езофагіту вимагають люди з астмою, рецидивуючою пневмонією та болями в грудях, які не пов’язані з легенями або серцем. У довгостроковій перспективі нелікований стан часто призводить до розвитку виразки шлунка та 12-палої кишки, стенозу стравоходу та раку. Рефлюкс можна тримати під контролем, змінивши деякі звички, наприклад,
- скинути зайву вагу;
- відмовитися від куріння;
- обмежити вживання алкоголю;
- уникати деяких продуктів, таких як цибуля, часник, соління, гіркі настоянки, шоколад, кислі напої та кава.
При цьому щоденний раціон слід розбити на 4-5 невеликих порцій, які слід приймати протягом дня з невеликими інтервалами часу. Продукти необхідно повільно та ретельно пережовувати, запиваючи водою та уникаючи ковтання великими шматками. Причому останній прийом їжі повинен бути за 2-3 години до сну, що зменшить навантаження на шлунок і дозволить йому нормально переварити з’їдене.
Після їди рекомендується прийняти правильне положення тіла, а саме напівсидячи, підклавши під голову подушку. Перелічені рекомендації — це підтримувальні заходи, які допоможуть полегшити стан та запобігти розвитку ускладнень. Поряд із ними застосовується медикаментозне лікування у вигляді прийому препаратів, що знижують кислотність шлунка. ДУ деяких випадках проводиться хірургічне втручання для відновлення функціональності нижнього езофагеального сфінктера. Для вибору найбільш ефективного методу пацієнту призначається діагностика — ендоскопія, рентгенографія або моніторинг рН, за допомогою яких оцінюється стан шлунково-кишкового тракту.
