СЛОВО РЕДАКТОРА
Пора, коли розцвітають перші квіти й дерева вкриваються біло-рожевою піною цвіту – моя улюблена. Щороку спостерігаю те саме й щороку дивуюся. Як мудро підказує нам природа: після періоду занепаду й повного завмирання завжди настає новий виток життя. Голі дерева вкриваються пишним цвітом, суха пожухла трава наливається соком та яскравою зеленню.
Чи не так само у нашому житті? Абсолютно так само, якщо уважніше придивитися і проаналізувати повороти власної долі. Можливо, на власному прикладі зробити це важко, зате періоди спадів і неодмінних підйомів дуже легко простежити на біографіях відомих жінок.
Не дарма у перший день місяця-квітня, який у «Щоденнику красуні» ми назвали «Час цвісти», ми розповідаємо про легендарну Коко Шанель та її стиль. У житті Коко були дуже скрутні моменти: в дитинстві вона виховувалася в сирітському притулку, в юності співала вульгарні пісеньки на підмостках для офіцерів, працювала швачкою за безцінь, жила на утриманні свого коханця.
Але хто тепер згадує про це? Ми знаємо Коко Шанель як легендарну кутур’є; жінку, яка зробила переворот у моді; жінку, яка одягнула весь світ в одяг своєї фантазії.
І як кожна жінка, Коко зробила для себе вибір: завмерти чи відродитися, погаснути чи світити яскравим світлом!
Вона з головою поринула в роботу, працювала невтомно, зумівши прославитися і вдруге завоювати повоєнний світ моди після періоду довгого забуття. Про її дисциплінованість та самовіддачу ходили такі ж легенди, як і про її талант.
«Неможна дозволяти собі ненажерливість та алкоголь, які руйнують тіло, і все ж сподіватися мати тіло, яке функціонує з мінімальним руйнуванням. Свічка, яка горить з двох кінців, може, звісно, поширювати найяскравіше світло, але темрява, яка настане згодом, буде довгою», – говорила сама кутюр’є.
У п’ятдесят років Шанель важила стільки ж, як і в двадцять, а її тіло та фігура нагадували тіло підлітка. До кінця своїх днів Мадемуазель не переставала дбати про свою зовнішність. Останні три роки життя щоранку до її апартаментів в готелі «Рітц» рівно о дев’ятій ранку приходив візажист Жак Клемант, щоб зробити макіяж. Робота тривала рівно до 9:45. Найважче завдання візажиста було не в тому, щоб змусити сяяти її погляд – чорні очі Коко сяяли яскравіше за антрацит – а, навпаки, приглушити його.
Приклади сильних та цілеспрямованих жінок надихають. Надихають жити, творити, працювати і робити свої досягнення кожного дня. Надихають розцвітати!
МАРІАННА П’ЯТАКОВА
